Фотопоходи, небезпеки в горах та пошуки нових форм мистецтва: інтерв’ю з Артуром Абрамівим
На початку цього року команді James Cook випала нагода познайомитись, а згодом почати співпрацю з Артуром Абрамівим – художником, фотографом та мандрівником. Ми підготували невелике інтерв’ю, аби ближче познайомити вас із нашим амбасадором.
Артуре, розкажіть трішки про себе: чим займаєтесь, як та коли захопились природою?
Я художник експерименталіст, працюю над винайденням нових стилів та форм мистецтва. Займаюсь цією справою вже 16 років. Шукаю натхнення в природі, оскільки в ній помітно геніальність Найбільшого Митця! А фотографія – це плід моєї мистецької діяльності.
Більше фотографій Артура можна переглянути на Flickr,
мистецьких робіт на Behance
Мій батько був фотографом і знімав виключно на плівку, тож я почав також із плівки, і в цьому точно не схибив. Фотографія на плівку – високий професіоналізм, в самій основі такі фото мають надзвичайну глибину, кожен кадр робиться виважено і обдумано. В моєму розпорядженні лише 12 кадрів, які повинні бути досконалими. Тут неможливо просто стріляти, а потім вибирати десятку класних фото з сотні шлаку.
Фотографую з 2006 року. У дитинстві з батьком переглядав багато фільмів від NatGeo, тому багато знав про природу, що й розвивало бажання подорожувати. Проте, в далеких 2000х я й не міг подумати, що моя мрія буде реалізованою. Подорожувати почали разом з дружиною. Майже за 5 років за плечима у нас близько терабайту фото та багато відвіданих країн.
Гадаємо, підготовка до фотопоходу це тривалий процес, чи не так?
Підготовка до фото-походу таки займає трохи часу. За весь період ми мали лише один похід без жодного фотоапарату, не рахуючи смартфон, тому рюкзак відчутно був легким. Якщо говорити про вибір локації, то враховуємо ландшафт масиву та конкретні точки, де наші ідеї будуть реалізовані найкраще. Коли мова йде про іншу країну, вибираємо вражаючі місця, які траплятимуться по маршруту. Складаю детальний фотомаршрут, наприклад: що будемо бачити, де ми будем ночувати, де можна знайти воду, де підзарядимо техніку. Я оперую багатьма картами, щоб максимально дослідити місцевість, адже це впливає на розуміння того, які знімки я зроблю. Погоду добре аналізую за допомогою достовірних джерел намагаючись зрозуміти, які тенденції тривають цього року.
Я також шукаю по картах тяжкодоступні місцини, де теоретично можуть бути неймовірні краєвиди, щоб зробити не просто популярні фото, а подекуди, можливо, відкрити з нових ракурсів маловідомі місця. Для цього часто застосовуємо досвід з альпінізму. Одна з таких фотографій здобула світове визнання та перемогу у National Geographic на тему “A Planet in Balance” і винагороду Photofest Awards. Таким чином я став одним з 5 у Європі та одним з 25 фотографів світу, які найкраще розкрили глобальну всесвітню тему! Ця фотографія була представлена світовій спільноті на одному з найбільших фестивалів документальної фотографії у Мексиці.
Також, перед походом потрібно вирішити, які апарати брати з собою. Якщо плівковий, то обираю яка саме плівка буде найкращою для конкретного випадку і відповідно її замовляю. Також необхідно звільнити пам‘ять на усіх флешках. Якщо планую нічну фотозйомку, враховую фазу місяця, чи варто брати штатив і який з них. Визначившись із локацією, я вирішую які об‘єктиви братиму. Наприклад, чи потрібний мені телеоб’єктив, або чи знадобиться TiltShift, окрім ширококутника.
Підозрюємо, фототехніка суттєво додає ваги наплічнику.
Так, вага усього багатства більше 7 кг. Зазвичай беру 2 апарати – Hasselblad та Nikon. Найулюбленіший, легендарний Hasselblad – ексклюзив, який є одним із найкращих фотоапаратів світу. Саме на Hasselblad астронавт Ніл Армстронг знімав перші фотографії на Місяці. Також уся місія Аполло та фото серіалу Чорнобиль від HBO знято на цей апарат.
Все таки, які місця з відвіданих вам запам’ятались найбільше?
Їх дуже багато. Назвемо лише кілька: льодопад Nedre Buarbreen, фіорд Ersfjorden, вершини Olstinden та пік Hammarskaftet, Mięguszowiecki Szczyt, пік Żabi Mnich, острів Сенья, пляж Utakleiv, пік Сегла а також усі Карпати, які не перестають дивувати.
Чи траплялись із вами у подорожах якісь екстримальні ситуації, що загрожували життю?
Я не екстремал, та все ж небезпечні моменти у нас траплялись, з яких ми безперечно винесли корисні уроки.
До них я віднесу сходження у високих Татрах, це було у жовтні, коли снігу ще не надто багато, аби зменшити кут підйому, але й достатньо, щоб точно повторити стрімкий рельєф, перетворивши його у фірн. Надто пізно зрозуміли, що ми збилися з маршруту. Тому довелося продовжити сходження кулуаром, де кут підйому був близько 70 градусів. Доводилось добряче триматись майже вертикального схилу. Спускались вже строго по маршруту, проте радість швидко закінчилась, оскільки провішені перила були ідеально запресовані у фірн. Тож ми спускались обережно, страхуючи один одного мотузкою.
….піднявши голову, я побачив як гігантський камінь
просто зрушився з місця і почав летіти вниз, набираючи темп
Наступний екстремальний момент зустрів нас у північній Норвегії за полярним колом. Там довелось пережити в наметі північно-скандинавський шторм. Це справді була найбільш драматична зміна пір року, хоча тоді ми так не думали. Тоді думки були про те, щоб наш намет, тут, на краю цивілізації, витримав увесь цей жах. Нам вдалось знайти місце, де хоч трохи ми ховались від вітру, а на нашій висоті він сягав швидкості 90 км, на висоті ж 1000 м вітер сягав швидкості майже 200 км/год. Звук від нього був, як від реактивного літака. Все це тривало 3 дні: вітер, дощ і знову вітер, дощ. Позитивніше все почало виглядати, коли на півночі прийшла зима. Це все було казково, хоча намет доводилось регулярно відкопувати, бо за темну пору дня, а на той час це був період полярної ночі, його майже повністю засипало.
Ще випадок, коли при сходженні на одну з вершин на Лофотенському архіпелазі, нашу увагу привернув дивний звук. Піднявши голову, я побачив як гігантський камінь просто зрушився з місця і почав летіти вниз, набираючи темп. В цей момент ми стояли на ділянці під кутом до 60градусів, яка була покрита снігом. Тож ми просто завмерли, тікати будо нікуди, а камінь своєї траєкторії вже б не змінив. Він пролетів буквально за метр від нас.
Останній небезпечний момент, який мені пригадується, відбувся на одному з скандинавських масивів. Нічого не підозрюючи я провалився в сніг по пояс, разом за мною провалилась і дружина. Я зрозумів що це карниз. Акуратно і неспішно ми вибрались з нього, першою дружина, а потім я. Спустившись з тієї вершини, ми побачили, що цей карниз був над 20-ти метровою вертикальною скелею.
І, на кінець, поділіться вашими мандрівними планами.
В найближчих планах були Доломіти, у червні, та підкорення 4-тисячника в Альпах, але пандемія внесла свої корективи. З цікавих місць, які хотілося б відвідати у майбутньому, Аляска, Шпіцберген, Гренландія, Антарктида, Анди, Гімалаї, діючі вулкани, підкорення одного з 7-тисячників в Каракорумі, Австралія, Південні Альпи.
