Проходження “СКТШ” протяжністю 286 км за 15 днів

Мене звати Вероніка, мені 29 років, по факту вже 3 роки я займаюсь популяризацією печер України всередині мандрівників країни, а також воджу людей в ходи, супроводжуючи їх в якості провідника.

Мета в цьому — розширити коло хайкерів-любителів та дати інструменти для соло мандрівок новачкам. Як результат – долучившись в один похід зі мною — людина отримує базові навички в вигляді карт спорядження, треку пройденого маршруту та розуміння, як збирати провізію в похід. Навіть за планом непередбачуваності життя — людина потім може не тільки піти самостійно, а й зібрати іншу людину по такому ж алгоритму й передати це знання. Зрозуміло, що при бажанні всю цю інформацію можна добути самотужки, але сенс якраз в тому, щоб дати одразу максимальну вижимку потрібної інформації та провести людину в цей світ, дати відчути save place, можливо домогти в незрозумілих ситуаціях. Так люди дійсно стають сміливіші.
Колись одна людина сказала мені, що я не роблю нічого особливого й що кожен може отак зібратися й піти в похід. Але зараз дивлячись на цей минулий епізод — я розумію, скільки місць в нашій країні змогла дослідити й це не тільки про гірські райони, скільки зробити колаб з іншими людьми та проектами й скільки досвіду подарувати людям.

Раніше я була співорганізатором електронних вечірок, це важлива точка відліку в моїй роботі з людьми. Вечірки я більше не організую, але зʼявилося певне розуміння, що мені подобається дарувати людям позитивний досвід, в зовсім простому сенсі — давати людям радість, кайф, нові емоції.

Цим я й займаюсь зараз! Коли я бачу, наскільки яскраво щасливий кожен, хто опинився на природі, в умовах звичайного кемпінгу, біля багаття, штурмуючи наші карпатські вершини або торуючи підземні лабіринти українських печер — я сама наповнююсь. Бо розумію, що єднання та пізнавання рідної землі — це якийсь особливий код, який дає силу. Силу в усіх аспектах вприпципі.

Зараз я пропагую ультралайт, тому моєю основною ідеєю було пройти східно-карпатський шлях не самотужки (вже маючи певний досвід довготривалих ходів за кордоном), а підготувати двох учасників за такими ж умовами ультралайту, передавши їм мої знання в цих аспектах та просто в цілому по можливості обʼєднатися з кимось, кому цікава ця тема.
Якщо зайти ще глибше, цією експедицією я хотіла привернути увагу й досвідчених мандрівників, й новачків, й взагалі всієї спільноти до того, що Карпатські довготривалі хайкерські маршрути нічим не поступаються европейським (щось типу Лікійської стежки, шляху Іакова та інш.), що шлях у 286 км майже повністю промарковано, він проходить через достатню кількість сел, щоб мати можливість відпочивати навіть в готелях, заряджати техніку та добирати собі провізію (ми з учасниками добирали їжу кожні 5 днів на новій пошті в селах Красник та Бистриця, заздалегідь відправивши її собі з Київа), — тому я знімала відео для YouToube.

Тож учасники отримали від мене частину легкохідного спорядження (намет, рюкзак, титанові котелки, найлегший пальник з усіх можливих та навіть павер-бенк, що тримає заряд до 5 днів), таблицю карт треків кожного дня з заданою кількістю проходження км на день та планування ночівель в наметах так, щоб завжди ночувати біля джерел, розпланування експедиційного харчування, саме харчування та список порад щодо всього.

-Таблиця з треками на кожен день проходження: (https://docs.google.com/spreadsheets/d/19CKUFejphOgFlNaBxFitdxJI7rskTqUQQopBeo1FZhg/edit?gid=0#gid=0 )

Але маю зауважити, що в перші три дні нам не вдалося проходити задану кількість км в таблиці через пізній старт в перший день (в 12:35 ми стартували з Торунського перевалу), відсутність будь-яких джерел та води на перші 15 км маршруту та в цілому через момент притирання одне до одного. Далі вдавалося прекрасно виконувати заданих план, а соло мені вдалося закінчити маршрут навіть на три дні раніше, пройшовши 45,6 км в останній — я зробила рекордну кількість км гірським рельєфом в моєму житті.

Мені вдалося закінчити експедицію за 15 днів, 12,5 можна вважати ходовими й 2,5 дні пішло на відпочинок та зарядку техніки (1 день ми чекали на нашу посилку з газом та їжею. Якби не цей нюанс, вдалося б прийти раніше)
Десять з цих днів майже кожен день йшов дощ, тому це була досить хаотична погода, але дощ був достатньо помірний, обійшлося майже без грози та дощу стіною. В цьому нам дійсно повезло.

На ранок 11 дня двоє учасників вирішили не продовжувати маршрут та я воліла при будь-яких закінчити шлях. Всесвіт дав мені сонячну погоду на всі наступні дні та я спокійно виконувала свої 20-25 км в день з дуже різним набором висот кожного дня.

Маю додати, що я спеціально взяла з собою лише двох людей, бо знаходження довгий час з незнайомими людьми в таких умовах це питання з зірочкою. Ми розділились та вони повернулися додому, тому що й справді не змогли порозумітися, але я вважаю, що ребята (Аміна та Діма) все одно дуже сміливі люди, враховуючи, що до цього вони майже не мали досвіду походів — пройти 11 днів в такому темпі це досить потужний показник для їх майбутніх мандрів, як на мене

Та частина СКТШ (Східно-Карпатський туристичний шлях), яка продовжувалася після хребта Скупова мене реально дивувала відсутністю туристів, панорамами на Чорногірський хребет з незвичайного ракурсу, а вихід у село Перкалаба, яке знаходиться на стику кордону з Румунією — взагалі став для мене реальним одкровенням, бо така глуш закарбовує в серці найбільш гострі та непередавані емоції. Близькість хижих звірів, зчитування їх слідів, їх блукання вночі під палаткою витримає не кожен. Але я мала дійти.
Й хоч я готувала себе до дуже ймовірної зустрічі з якимись дикими тваринами в таких краях, найбільшої шкоди мені завдали гірські собаки, які охороняли худобу або приватні колиби на полонинах. Доводилося досить жорстко захищатися від них та один раз навіть дертися на горби, щоб обійти полонину Прелучна на хребті Прилучний. Тож закликає звернути на це увагу, мати при собі струйний балон, можливо навіть невелику пітарду, для самозахисту в дуже критичних ситуаціях, а також завжди реєструвати свої походи в рятувальних загонах та надавати запит на дозволи ходів, якщо збираєтеся знаходитися в прикордонних зонах. Також зоною була фінальна точка – РЛС Памір.

РЛС Памір, г.Томнатик

На Памірі, я бувала й не раз. Але на 30 км в останній день — я ледь не заплакала, коли побачила верхівку одного з куполів, бо зрозуміла, що я дійшла. Потім було ще 16км спуску в село Шепіт, щоб встигнути на автобус о 5 ранку, який курсує лише раз на день. Ну ви зрозуміли..

Моїм особистим егоїстичним бажанням було, щоб картографія Карпатів краще відображалася в моїй уяві, бо чим більше ти пройшов та побачив, тим краще ти розумієшся, як вибудувати нові маршрути та взагалі орієнтуєшся в місцевості. Це в певному сенсі — ніби проходження певної місії, відсоток провантажених карт тепер максимальний, але звісно далеко не весь.

-Ділюся списком усього мого спорядження та його ваги для моїх послідовників в цьому та тих, кому цікава ця тема.

https://lighterpack.com/r/0294k8