Знайомство із зимовим похідництвом. Вершини Кукул і Кострича

Високогір’я і відкриті хребти можуть бути дуже складними (там взимку суворі погодні умови – сильні вітри, нижчі температури) і дуже небезпечними (лавинна небезпека, снігові карнизи, фірн, більше шансів загубитися в тумані) для новачків.
Та щоб спробувати себе в зимовому поході, відчути, як рухатися по снігу і які особливості похідного побуту в мороз – достатньо сходити в короткий похід невисокими хребтами Карпат.
А якщо при тому хочеться мати захоплюючі краєвиди, то можна не вигадувати велосипед, а обрати маршрут одним з хребтів, які розташовувалися уздовж Чорногори – найвищого масиву Українських Карпат. Адже часто краєвиди найгарніші не з найвищих вершин, а з менших, які розташовані поруч з найвищими.

Похід хребтом Кострич

Хребет Кострич – невисокий хребет з найвищою точкою – г.Кострича (1586 м). Він розташований зовсім поруч з найвищим масивом Українських Карпат – Чорногорою, а саме навпроти її центральної частини. Протягом руху вздовж хребта Кострич вас постійно будуть супроводжувати краєвиди на всю Чорногору від Попа Івана до Говерли. Можна буде як слід роздивитися скелясті схили дуже красивих двотисячників – Бребенескула і Ребра, а взимку цей краєвид найефектніший.

Маршрут: Кривопільський перевал – пол.Веснарка – г.Кострича – г.Кострич – пол.Болота – г.Гедя – с.Красник (червоне маркування).
Тривалість: 2 дні.
Відстань: 20 км.

Маршрут починається з Кривопільського перевалу – одразу з висоти 970 м!
На перевалі красиво і є зона з альтанками – де зручно перекусити, допакуватися, переодягнутися, взути снігоступи – зробити фінальні приготування перед виходом на маршрут.
Вже через перший кілометр відкриваються краєвиди на Центральні Горгани і Говерлу з Петросом. На траверсі гори Маковиця біля останніх хат є струмок – тут варто набрати води, адже далі всі джерела до місця ночівлі будуть під снігом і кригою.
Далі стежка звертає в ліс і пологим підйомом виводить на хребет – над полониною Веснарка, вже з якої видно всю Чорногору.

Далі потрібно рухатися по хребту через гори Кострича і Кострич до полонини Болота, в нижній частині якої розташована колиба. Заночувати можна в ній (якщо вона буде вільна), або стати з наметами поруч чи в верхній частині полонини. Джерело розташоване на 300 м на захід від колиби.

Другого дня продовжуєте йти вздовж хребта. Стежка обходить лісисті вершинки то з одного боку, то з іншого, відкриваючи краєвиди то на Чорногору, то на верховинські села в долині та спускається в село Красник.

Варіації
З огляду на логістику добирання і ваші вподобання ви можете пройти цей маршрут у зворотньому напрямку. Та можливість почати вже з висоти майже 1000 м, з Кривопільського перевалу – як очевидний бонус.
Якщо ви хочете в перший день пройти менше чи якщо погода не дуже сприятлива, можна скоротити 2 км, вийшовши на хребет біля гори Кострича стрімкою стежкою по жовтому маршруту, оминувши полонину Веснарка.

Також варіантом спуску з хребта може бути стежка пол.Болота – с.Стаїще по синьому маркуванню. Плюс – через Стаїще їздить автобус Верховина – Івано-Франківськ. Мінус – на момент написання статті дана стежка не позначена на OSM-мапах.

Логістика добирання.
До Кривопільського перевалу можна доїхати автобусом з Івано-Франківськ – Верховина. А з Красника доведеться спочатку добратися до Верховини автобусом Шибене-Верховина (близько 15:00) чи на таксі.

Похід хребтом Кукул

Кукул – “рідний брат” Костричі зі схожим рельєфом і висотами (найвища гора – Кукул з висотою 1540 м), всіяний полонинами і смерековими лісами. Він простягається навпроти Говерли і Петроса і тепер вже краєвид на цю пару вершин буде супроводжувати вас по маршруту. З Кукула видно Чорногору до її центральної частини. Дуже приємно милуватися величчю цих вершин, які знаходяться зовсім поруч, доки ви йдете затишним хребтом Кукула.

Маршрут: Ворохта – пол.Лаб’єска – пол.Кукул – пол.Середня – пол.Григорівка – пол.Буковина – с.Вороненко (синє маркування з Ворохти до пол.Кукул, жовте маркування з пол.Кукул до с.Вороненко).
Тривалість: 2-3 дні.
Відстань: 22 км.

Маршрут розпочинається з Ворохти (що дуже зручно логістично) та проходить неподалік одного з австрійських віадуків – цей кам’яний арковий міст неодмінно вартий уваги.
Далі стежка підіймається одним з присілків Ворохти і вже тут відкриваються круті краєвиди на саму Ворохту і Горгани (високі Центральні і низькі Запрутські). Далі вже до самого виходу на хребет проходить лісом. Тут є кілька розвилок, тому слідкуйте за маршрутом.

Далі маршрут виходить на полонину Лаб’єска з краєвидом на Горгани, сусідню Костричу, звідки ще невеликий підйом і ви стоїте на хребті та милуєтеся видом на Говерлу, Петрос і Свидовець.
Ще трішки на північ – і ви на полонині Кукул – чудовому місці для ночівлі. Тут є кілька колиб, місця для наметів і джерело в північній частині полонини. І найголовніше – краєвид на Говерлу (яка сюди така близька), Петрос та захід сонця.

Другого дня повертаємося назад до місця, де ми напередодні вийшли на хребет і рухаємося від полонини до полонини через ліси. Маршрут обходить гору Під-Берди і тут відкривається один з найвідоміших краєвидів Кукула – на мальовничу полонину Григорівку, яка є ще одним хорошим місцем для ночівлі з колибами.
Далі маршрут знову проходить лісом, через пару маленьких полонин та спускається до залізничної станції в селі Вороненко.

Варіації
Цей маршрут також буде зручно йти в зворотньому напрямку, або пройти його коротший варіант протяжністю 16 км – з Вороненко вздовж всього хребта, через полонину Закукул і зі спуском до КПП “Завоєля”.
Також цей маршрут можна розтягнути на 3 дні з ночівлями, наприклад на полонині Кукул і Григорівка чи Закукул і Григорівка, щоб неспішно насолодитися краєвидами на Чорногору з Говерлою і Петросом.

Логістика добирання
До Ворохти можна доїхати потягом або автобусом Івано-Франківськ – Верховина. До Вороненко – приміським потягом (пасажирські на такій малій станції не зупиняються) або на таксі з Ворохти. З КПП “Завоєля” – на таксі до Ворохти і навпаки.

Кукул з ночівлею в притулку

Це варіант для тих, хто не хоче нести важкі рюкзаки, потребує комфорту та все ж хоче ночувати в горах.

Маршрут: Ворохта – ур.Борсучина – пол.Лаб’єска – пол.Григорівка – пол.Лаб’єска – ур.Борсучина – Ворохта (без маркування).
Тривалість: 2-3 дні.
Відстань: 22-28 км.

На полонині Борсучина на схилах Кукула зі сторони Ворохти місцевий ґазда Василь Саманюк має туристичний притулок. Тут є кілька варіантів розміщення з різними зручностями, з можливістю спати в власному спальнику чи в ліжку з постіллю. Притулок працює цілий рік, а влітку тут функціонує вівчарське господарство. Щоб дізнатися більше про умови, ціни чи забронювати місце, телефонуйте господарю – 0976887500.

Відстань від центру Ворохти до полонини Борсучина – 8 кілометрів. Для тих, хто планує їхати на авто, зручно що цей маршрут має старт і фініш в одній точці.Найзручніше буде їхати в такому форматі на 3 дні: в перший день вийти до пол.Борсучина, на другий – прогулятися на хребет Кукула, наприклад, до пол.Григорівка, а на третій – спуститися назад в Ворохту. Також можна й на 2 дні, вийшовши на хребет в другій половині першого дня чи зранку другого.

Деякі поради

Вода і топлення снігу
Слід розуміти, що більшість джерел – це невеликі струмки і взимку їх сковує лід, засипає сніг. І дбати про воду доводитися ще відповідальше, ніж влітку. Пити воду потрібно не менше, адже рух по снігу дуже виснажує і зневоднює.
Якщо ви знаєте, де знаходиться конкретне джерело, ви можете спробувати його відкопати, але якщо воно слабке – навряд вийде ним скористатися. На допомогу приходить такий метод добування води – як топлення снігу. Для цього потрібно в якийсь мішок/пакет набрати багато снігу, а в казанок налити трохи води, сніг додавати порціями і постійно перемішувати. Дуже важливо розуміти, що це енергозатратний процес – це займе час, а також потрібно розрахувати паливо.

Пальне
Ви обов’язково повинні мати пальне для приготування їжі. Не розраховуйте тільки на вогнище. Наприклад, якщо користуєтеся газовим пальником – беріть з собою достатньо газу, з урахуванням на топлення снігу.

Термос і швидкі перекуси
Обов’язково візьміть з собою термос і по можливості весь час майте в ньому чай – щоб раптом що можна було швидко зігрітися.Також майте в легкому доступі “під рукою” енергетичні батончики чи льодяники, щоб швидко відновити сили, коли зголоднієте.

Ночівлі
Навіть коли ви йдете в похід, де заплановані ночівлі в колибах, обов’язково беріть з собою намети. Адже бажана вами колиба може бути зайнята або в поганому стані чи навіть недавно зруйнованою. Також завжди є ймовірність, що ви можете збитися зі шляху, не будете мати сил дійти – маючи намет ви можете зупинитися на ніч.
Навіть, якщо на полонині розташовано багато будинків, слід розуміти, що не всі вони будуть придатні для ночівлі, бо частина з них – сараї для худоби, а частина будинків буде в поганому, чи навіть в розваленому стані.

Ночуючи в колибах не залишайте там своє сміття і не потрібні вам речі, які так само ж стануть сміттям. Заберіть з собою чуже сміття, якщо таке є. А якщо хочете залишити там щось корисне, то це можуть бути сірники, свічки, цвяхи, медикаменти, з їжі – те, що не з’їдять миші і те, щоб з’їли б ви самі (а не просто що небудь, бо важко нести), щоб не підгодовувати гризунів і не розмножувати сміття.
Обов’язково залишайте сухі дрова для наступних відвідувачів, яких вони можуть врятувати.
Поважайте власників колиб, які залишили їх відчиненими на зиму, щоб ви могли отримати прихисток і бути в комфорті. Та поважайте туристів, які прийдуть сюди після вас.

Навігація.
І хоч дані маршрути не складні, все ж не забудьте взяти паперову мапу, завантажити офлайн-мапи на смартфон і взяти з собою павербак достатньої ємності (енергія в якому має бути запасом, адже на морозі вся техніка швидше розряджається). Та по можливості взимку краще мати повноцінний gps-навігатор з завантаженими мапами і маршрутами.

Рятувальники
Запишіть про всяк випадок собі телефони найближчих гірських пошуково-рятувальних відділень. На Кукулі і Костричі не всюди є покриття, та завдяки близькому розташуванню населених пунктів зв’язок знайти не важко. Якщо вам раптом знадобиться їх допомога – будьте готові пояснити де ви знаходитеся – від конкретного місця до координат (їх можна подивитися в gps-навігаторі чи на мапах на смартфоні).
Перед походом зареєструйтеся в рятувальників по телефону чи онлайн. Номери телефонів чергових найближчих гірських пошуково-рятувальних відділень: Ворохта (067) 342-04-95,  Верховина (067) 342-04-96.

Команда і підготовка
В зимовий похід, а особливо в перший, обов’язково потрібно вирушати в надійній компанії – з друзями, які вже мають достатній досвід чи з відповідальним гідом. Ні в якому разі не йдіть наодинці. Не недооцінюйте навіть не високі гори та не будьте самовпевнені в своїх силах, адже погана погода і сніг швидко можуть вас знесилити та деморалізувати.

Візьміть все необхідне спорядження (спальник і килимок на відповідні температури, гамаші, трекінгові палки, пальне, снігоступи – якщо в горах багато снігу) і відповідний одяг.Серйозно підготуйтеся до походу, щоб отримати більше задоволення, а головне – щоб повертатися в Гори знову.А якщо сумніваєтеся у власних силах – краще зачекайте до весни – не менш прекрасної пори для походу на Кукул і Костричу.

Автор тексту й фото: Таня Троянь –  мандрівниця, гід “TroyanTrekking“, амбасадорка брендів Salewa та James Cook.