Сицилія – пам’ятки, фото, відпочинок, скільки коштує

Все почалось, звісно, з пошуку лоукостів. В нашому випадку зі Львова. Проаналізувавши варіанти, ми вирішили спочатку злітати у Венецію перевізником Ernest. Прибули в заздалегідь зарезервовану кімнату (через сервіс “Airbnb”, популярний на острові). З Венеції ми мали квитки в Палермо. Вилітали в Україну з Неаполя, з острова ж повертались паромом.

Оскільки шукати нічліг доведеться в інтернеті, треба мати можливість ним користуватись. На місці ночівлі, переважно, ніхто тебе не зустрічає. Інструкції про те, як потрапити в хату, приходять на телефон (не пожалійте грошей на інтернет в роумінгу чи купіть картку на острові – це спростить вам життя і допоможе вирішити дрібні проблеми під час подорожі). На вас чекають пригоди з пошуками ключів, введенням секретного коду в скриньках і т.п. Зарезервовані за схожими цінами кімнати можуть відрізнятись чистотою, географічним розміщенням, наявністю техніки і інших засобів комфорту.

Як мандрувати Сицилією

Сицилійці забули винайти тротуар. Ходити пішки важко в селах і містах. Нам доводилось багато бродити обочинами, і ми мріяли лише про можливість вижити. Орієнтуватись на острові допомагали карти додатків “Maps.Me” і “Google Maps”. Інколи карти ведуть дорогою, про існування якої не знають навіть місцеві жителі. Вони покажуть вам маленькі таверни, пожежні гідранти, небезпечні ділянки на дорозі, і незадоволених голубів на деревах. Але інколи треба довіритись інтуїції, логіці і здоровому глузду, та піти дорогою, яку бачиш перед собою. Якщо серйозно, то в мандрівці варто користуватись кількома додатками з картами.

Про автостоп в Сицилії

Якщо коротко – норм. Доводилось чекати не більше 15 хв, коли говорити про автостоп на всьому острові. Перший стоп зайняв у нас кілька хвилин і люди, які нас підібрали, відвезли прямо до місця ночівлі. Лише один випадок нас заставив хвилюватись коли ми намагались вибратись з маленького містечка Marsala. Один населений пункт переходив в інший і ніхто не зупинявся. А на острові, так би мовити, досить тепленько, що також не додавало радості. Громадського транспорту немає в Марсалі, поїзд ходить раз в день. Зрештою нас підібрала молода сицилійська пара, яка теж була у відпустці. Спершу вони спеціально поїхали іншою трасою, щоб підкинути нас поближче до бажаного місця, а потім, в процесі поїздки, змінили свої плани і підвезли нас у той населений пункт, який був нашою кінцевою метою. Також, по дорозі вони показали класне місце на острові (Scala dei Turchi), про яке ми не знали, коли планували свій маршрут. Туди варто поїхати хоча б на один день. (Це дуже красивий пляж в Сицилії. Будьте готові, що там досить мілко, десь по пояс, якщо любите поплавати, треба йти далеко в море, як на “Світязі”). Тим не менш, автостоп не гарантує вам безтурботної подорожі. Ти залежний від обставин, везіння і власного терпцю, тому в підсумку про транспорт варто сказати, що власне авто буде перевагою на острові, полегшить життя, зекономить час, дозволить відвідати більше цікавих місць і ви будете менше переживати про ночівлю кожного дня. З іншої сторони, якби не автостоп і піші прогулянки, ми б не відчували колориту місцевості і не розуміли ментальності людей, не мали б цікавих діалогів, жартів та й, зрештою, класних спогадів з мандрівки. Тут вибирати вам.

Про громадський транспорт в Сицилії

Громадський транспорт відсутній в маленьких і не туристичних населених пунктах. Варто врахувати цей момент, коли схочете відвідати якісь пам’ятки в глухому селі. Для пересування в потягах можна купляти квитки в маленьких крамничках і автоматах. Ціна однакова. Придбаний квиток треба компостувати. Спеціальні електронні компостери розміщенні на станціях. Поїздка з точка А в точку Б може мати 2-3 пересадки. До деяких станцій їхати 100-200 км можна пів дня. Автобуси, в середньому, коштували 1.5 євро з людини.

Він завіз нас на край міста, висадив біля якоїсь вуличної кафешки, сказав щось офіціанту і поїхав собі.

Про кухню і харчування в мандрівці

Коли ми стопили до Марсали, нам зупинився дідуган на якомусь розваленому «фіаті» і щось щебетав італійською. Ми намагались пояснити, шо не розуміємо його, проте дядечка то не стримувало. Нам залишалось посміхатись і кивати головами. Він завіз нас на край міста, висадив біля якоїсь вуличної кафешки, сказав щось офіціанту і поїхав собі. В самому кафе ми замовили пасту з морепродуктами за 6 євро за порцію.

Схоже це була найсмачніша і найдешевша страва за весь час. Взагалі будьте готові потратити до 20 євро на двох в закладах харчування. І це не буде надто багатий стіл. Макарон «песто» коштував близько 12 євро. З цікавих місцевих страв «Аранчіно» – пампух з рисом. Також досить незвичними були плоди кактуса.

Загалом, тут багато випічки. Славнозвісних сицилійських апельсинів не бачили ні на деревах, ні на прилавках. У супермаркетах закупитись їжею на вечерю і всякими ніштячками можна десь на 10-12 євро. Ніби й не дуже дорого, в подорож ми брали свою їжу, а точніше сушені страви швидкого приготування від виробника James Cook. Було смачно і дешевше, аніж харчуватись на острові.

Про кемпінг

На острові досить багато кемпів. Всі вони платні. Ціни не дуже відрізняються від “Airbnb”. В середньому, за ніч на двох осіб доведеться заплатити 20 євро. Самі кемпи обладнані душовими кабінками, терасами зі столиками, електрикою, Wi-Fi, автоматами з їжею і баром. Кемпінги, переважно, були заселені німцями на кемперах. Здебільшого – старші люди, або сім’ї з дітьми. Наметів майже ніхто не розкладає. До знайомств не охочі. Ні з ким не спілкувались в жодному кемпінгу. Нудно. Один кемп, в якому ми жили, окремо брав гроші за теплий душ, інший – окрему плату за електроенергію. Найкращий кемпінг ми знайшли в містечку Cefalu. На території кемпу є басейн, бар, гарні душові без доплат, електроенергія без доплат і, найголовніше, на виході з території одразу пляж. (Camping Sanfilippo – рекомендую! Вартість 20 євро на двох з власним наметом).

Чи можна розкладати намети на пляжах чи інших непристосованих місцях

Ночували безкоштовно ми лише один раз біля Марсали на пляжі. Ночували ми саме там, бо шукали кемпінг, який показували карти, проте, коли ми прибули на місце, то побачили нічого. На пляжі тусувались лише рибаки і собаки. Було й кілька іноземців, що засмагали на шезлонгах, до яких нікому не було діла у жовтні. Вся пляжна інфраструктура пустувала. За ніч нічого не сталося і ми спокійно переночували. Ймовірність того, що ми зустрінемо карабінерів на тому пляжі дорівнювала нулю. Тим не менш, було помітно, що для місцевих жителів намети на пляжах – це щось ненормальне. Рибалки підозріло споглядали в нашу сторону, коли ми проснулись, і після сніданку один рибалка прийшов і почав щось пояснювати італійською. Це було схоже на: “тут не можна”, “ідіть геть”. Але без агресії, спокійно. А може він хотів, щоб ми в інше місце поставили намет ,бо ми розклались біля чиєїсь приватної території на пляжі. Та ми не розбиралися, ми зразу дали зрозуміти, що не будемо тут затримуватися і рушаємо далі. Він усміхнувся, потис мені руку і пішов ловити рибку. Коротше, ночівля в наметах на пляжах начебто не дозволена, але в не сезон ( а ми були з 7 по 21 жовтня) малоймовірно, що хтось вас оштрафує. Тут вже на власний страх і ризик. Якби ми вдруге їхали у Сицилію, мабуть, не брав би в подорож намет з дому. В самих кемпах їх можна орендувати, а тягати два тижні на плечах рюкзак з додатковим тягарем не варто.

Погода на Сицилії

За весь час лише один раз небо вичавило з себе дощу, хвилин на 5. Температура повітря була комфортною. За 2 тижні перебування не опускалась нижче 22-26 градусів вдень, та 15-16 градусів вночі. Вода прохолодна, але купатись все одно приємно. Брати теплий одяг потрібно для нічних прогулянок (фліс і т.п.) і для підйому на вулкан (куртка-вітрівка, баф, пов’язка, шапка).

Думки про небезпеку викликали нетрі, облуплені багатоповерхівки, сміття на кожному кроці, хаотично розкидані речі, поламані огорожі

Люди і безпека

В цілому склалося враження, що люди не дуже привітні, або, вірніше, ваша присутність і проблеми їх мало цікавлять. Звичайно, коли ми підходили, люди все пояснювали, допомагали. Коли ми йшли непопулярними малолюдними вуличками, було трохи стрьомно. Думки про небезпеку викликали нетрі, облуплені багатоповерхівки, сміття на кожному кроці, хаотично розкидані речі, поламані огорожі і т.п. Варто бути обережним на дорозі. Правила дорожнього руху тут – відносне поняття. Мені смішно, коли кажуть, що в Україні їздять не по правилах. Зупинятись на пішохідних зонах (якщо ви їх знайдете) автівки не поспішають, а мопеди, яких багато в Сицилії, взагалі їдуть на червоне світло. Ще один дискомфортний момент – лівійські біженці (а може не лівійські), які начебто безпечні, проте багато з них жебракує на вулицях. Дуже багато біженців ми зустріли в Катанії. Будьте готові, що вони будуть до вас підходити і продавати браслети, або просто проситимуть грошей, сигарети.

Про вулкан Etna

Вулкан діючий, але безпечний до рівня, до якого є вільний допуск. Можна купити трансфер автобусом туди (до початку підйомників) і назад. На місці купити квиток на підйомник. Потім вийти і купити квиток на автобус, який довезе вас до кінцевої дозволеної точки на вулкані. Щоб підійти поближче до жерла, треба купити ще й гіда. Інший варіант – автостопом добратись до підйомників і пішки йти на вулкан (все безкоштовно). Варто мати куртку-вітрівку, баф і міцне закрите взуття, більшість шляху проходить по чорному піску і туфу. В теорії можна орендувати спорядження на місці, біля підйомника. Автобуси до вулкану Етна виїжджають зранку з вокзалу в Катанії, тому в Катанії варто замовити нічліг.